Поради педагогам, які працюють в умовах інклюзивного навчання у закладі освіти

1. Дотримуватись особисто-орієнтованого підходу, як в урочний, позаурочний час  та в умовах карантину.

2. Враховувати завдання ІПР та індивідуального навчального плану.

3. Вивчити особливості дитини.

4. З’ясувати: чи надавалася допомога у ранньому та дошкільному віці, чи здійснювалася підготовка до школи, чи немає набутого негативного досвіду у попередніх закладах та психологічної травматизації.

5. Стимулювати у дитини позитивні емоції.

6. Формувати  у дитини бажання вчитися, вдосконалюватися, ставати кращім.

7. Підтримувати у дитини впевненість у своїх силах та демонструвати її.

8. Створювати ситуації успіху, не допускати порівняння з іншими дітьми, не застосовувати жодних методів покарання.

9. Не перекидати свої обов’язки на асистента вчителя або других членів команди супроводу.

10. Дотримуватись педагогічного  етикету у спілкуванні з дітьми, батьками, педагогами.

11. Не заохочувати дітей ласощами, подарунками, обіцянками.

12. Заохочувати до рівноцінної дружби з однолітками.

13. Не відокремлювати дитину під час уроків, змагань та святкових  заходів.

14. Не акцентувати увагу дітей, батьків, колег, делегацій на присутність такої дитини у класі.

          Не дотримання цих правил , поступово і безповоротно можуть сформувати відразу до ліцею ,що повністю знівелює саму ідею інклюзії.

Рекомендації педагогам

щодо роботи з дітьми з різними нозологіями

        Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами є технологічно складним педагогічним процесом. Він вимагає не тільки віртуозної роботи педагога, у якого в класі кілька дітей навчається за індивідуальним навчальним планом і потребують особливої уваги і допомоги, але й усієї команди супроводу дитини: психолога, фахівців з різних напрямків корекційної педагогіки, логопеда,  асистента педагога. Одним із аспектів діяльності практичного психолога у складі команди супроводу є психологічна підтримка педагогів.

        З метою забезпечення ефективної діяльності педагогічних працівників та організації відповідної роботи з різними категоріями учнів з ООП наводимо рекомендації за нозологіями. Дані рекомендації також є актуальними і для батьків.

Загальними є такі вимоги:

- Дотримуйтесь встановленого розпорядку дня.

- Використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови. Хваліть за правильні дії.

- Не примушуйте до колективної роботи, особливо, якщо дитина ще не звикла до колективу.

- Приділяйте особливу увагу, щоб у дитини з’явилася довіра до вас.

- Звертайте увагу на зусилля, а не на результат.

- При роботі з агресивними дітьми обмежуйте рівень шуму та візуальної стимуляції.

- Давайте чіткі вказівки.

- Вчити дітей контролювати свої дії.

Рекомендації щодо організації навчання дітей з легким ступенем розумової відсталості:

– адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей дітей: зменшенні обсягу навчального матеріалу, його спрощенні за характером і структурою;

– наочність навчання: використання різних видів наочності, її відповідність рівню розвитку сприймання і мислення дитини, поступове ускладнення, залучення якомога більшої кількості аналізаторів, поєднання наочних методів із словесними і практичними;

– уповільненість процесу навчання з урахуванням інертності нервових процесів дітей;

– повторюваність у навчанні та вихованні з метою ліквідації фрагментарності сприймання, недосконалості запам’ятовування. Повторення має бути систематичним, різноваріативним, з різним ступенем залучення дитини;

– включення дитини в діяльність, спрямовану на подолання труднощів та перешкод – всі теоретичні відомості, правила мають бути засвоєні через практичну діяльність різного ступеня труднощів та новизни;

– спеціальна організація праці – у процесі роботи слід вчити дитину планувати свою діяльність, міркувати про послідовність та способи виконання, описувати результати та порівнювати їх із зразком;

– використання гри у навчально-корекцйній роботі – з метою підвищення інтересу дитини до навчальної діяльності, подолання її пасивності, слід використовувати як дидактичну так і сюжетно-рольову гру;

– дотримання охоронно-педагогічного режиму з урахуванням конкретного клінічного діагнозу;

– позитивні емоції педагога слугують засобом стимулювання дитини до навчальної діяльності й спілкування, формують її віру у свої можливості.

Рекомендації щодо організації навчання дітей з вадами слуху

– щоб діти краще орієнтувалися, у класі варто встановити сигнальні лампочки, що будуть сповіщати про початок і кінець уроку

– потрібно говорити трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхідний рівень звучання. Іноді достатньо лише понизити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти,

– починаючи розмову, треба привернути увагу дитини. Якщо слух дитини дозволяє, назвіть її на ім’я, якщо ні – покладіть руку на плече або поплескайте – але не різко.

– під час розмови дивіться на дитину. Не затуляйте своє обличчя: дитина має стежити за його виразом. Говоріть чітко і рівно.

– якщо вас просять повторити, спробуйте перефразувати своє речення. Використовуйте жести.

– переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромтеся про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попросіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати.

– якщо ви повідомляєте інформацію, яка містить номер, правило, формулу, технічний або інший складний термін, адресу – запишіть її. Речення мають бути простими.

– не забувайте про середовище, яке вас оточує. У великих та багатолюдних приміщеннях складно спілкуватися. – не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази.

– не всі діти можуть читати по губах. Краще запитати про це під час першої зустрічі. – потрібно використовувати вираз обличчя, жести, рухи тіла, якщо хочете підкреслити або пояснити зміст сказаного.